Азовська губернія
| Азовська губернія | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1775 і 18 (29) грудня 1708 |
|---|---|
.svg) | |
| Країна |
 Російська імперія |
| Столиця | Азов[1], Воронеж і Азов[1] |
| Адміністративна одиниця | Російська імперія |
| Кількість населення | 1 086 000 осіб |
| Замінений на | Воронезька губернія |
| Час/дата припинення існування | 1783 і 1725 |
 | |
 Азовська губернія у Вікісховищі | |
47°6′ пн. ш. 39°25′ сх. д. / 47.100° пн. ш. 39.417° сх. д.
Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті. Адміністративний центр: Азов (1708–1711), Тамбов (1711–1715), а пізніше — Воронеж.
Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 в числі перших восьми губерній Росії. До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони, Області Війська Донського і частково, Слобідська Україна.
Губернія охоплювала території сучасних Луганської, Донецької, більшу частину Харківської областей України, Ростовської, Воронезької, Тамбовської областей Російської Федерації.
В 1711 у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж.
У 1719 губернію поділено на провінції:
Також до її складу входили міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині селище міського типу), Тор (нині Слов'янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут та інші.
В 1725 Азовську губернію перейменовано на Воронізьку.
Після російсько-турецької війни 1768—1774 років у 1775 року зі східної частини Новоросійської губернії відроджено Азовську губернію з центром у фортеці Української лінії Білевськ й поділом на Азовську й Бахмутську провінції. До Бахмутської провінції з Новоросійської губернії увійшли Бахмутський повіт й Слов'яносербія. До Азовської провінції увійшла раніше самостійна Земля війська Донського та решта східних територій Новоросійської губернії.[2]
До складу губернії увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м. Ростов-на-Дону, РФ), Таганріг, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом — спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Азовської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії).
Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін.
У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю Азовську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції.
На кінець 1776 року Азовська губернія складалася:
- Катерининська провінція (центр — Білевська фортеця, заснована 1731 року),
- Бахмутська провінція (центр Бахмут),
- Торський повіт,
- Протовчанський повіт (колишня Протовчанська паланка),
- Личківський повіт (колишня Орільська паланка; центр Личкове),
- Самарський повіт (центр Новоселиця) — створений з Самарської паланки,
- Кінсьководського повіт — запорозькі землі вздовж річки Кінські Води,
- Кальміуський повіт (колишня Кальміуська паланка; центр — колишня Домаха),
- Барвиностенський повіт (колишня паланка Запорозької Січі),
- Нова Дніпровська лінія (центр Олександрівська фортеця),
- міста Керч й Єнікале,
- Ростовський повіт (центр фортеця святого Димитрія Ростовського),
- Таганрізький повіт,
- Азовський повіт (центр Азов),
- Військо Дінське.
З Азовської, Новоросійської, Астраханської й Саратовської губернії утворено Новоросійське генерал-губернаторство на чолі з Григорієм Потьомкіним.
Від 1778 року губернія поділялася на 9 повітів:
- Катеринославський (центр — заснований 1776 року Катеринослав (Кільченський)),
- Олександрівський — землі Нової Дніпровської лінії (центр — Олександрівська фортеця заснована 1775 року),
- Павлівський повіт — на узбережжі Озівського моря (територія колишньої Кальміуської паланки),
- Марієнпольський повіт, — початково називався Вовководський повіт (за річкою Вовчі Води), із проектованим повітовим містом Вовковод-Марієнполь,
- Таганрізький,
- Бахмутський,
- Торський (центр — місто Тор),
- Наталківський повіт, — колишня Катерининська провінція без Донецького полку (центр у Білевський фортеці),
- Царичанський, землі колишньої Протовчанської паланки і Донецького пікінерного полку (центр — Царичанка, — колишннє сотинне містечко Полтавского полку),
- Військо Дінське.
В 1779 року після виселення кримських греків у Надазов'я
- приморське місто Павлоград перейменовано на Маріуполь, а також Павлоградський повіт став Маріупольським повітом;
- місто Марієнполь перейменували на Павлоград й відповідно Вовководський, або Марієнпольський повіт у міжріччі Вовчої та Самари перейменовано на Павлоградський повіт;
1782 году Натальїнський повіт знову перейменовано на Катерининську провінцію, а з 1783 року, після перейменування повітового центру на Костянтиноград, став Костянтиноградським повітом.
У 1779 році губернія перетворена на Азовське намісництво.
Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Азовську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією) ввійшла до складу Катеринославського намісництва.
У 1783 року Азовська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва.
У 1796 році Азовське намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію.
- Азовська губернія [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Азовська губернія [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Дані перепису населення Азовської губернії на 1778 рік [Архівовано 11 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ а б https://bigenc.ru/geography/text/1803836
- ↑ Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 69—70.
- АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Панашенко В. В. Адміністративний устрій Південної України XVIII ст. // Історія, історіософія, джерелознавство: Статті, розвідки, замітки, есе. — К., 1996.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Новицкий Я. П. Описание границ и городов бывшей Азовской губернии. 1775—1783: Архивные материалы. — Александровск, 1910
- Дружинина Е. И. Северное Причерноморье в 1775—1800 гг. — М., 1959
- Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX века (1719—1858 гг.). — М., 1976
